Сенегальцю Папе Діакате не позаздриш. Отримавши дві ідентичні травми впродовж двох місяців, захисник на довго залишився поза футболом. За цей час Папе пропустив не лише Кубок Першого каналу, володарем якого стало «Динамо», але і один із двох головних турнірів своєї збірної – Кубок африканських націй.
Тим не менше, незабаром Папе буде готовий повноцінно влитись в ігрову схему «Динамо», аби максимально допомогти команді у весняній частині чемпіонату України.
- Папе, перш за все поцікавимося твоїм самопочуттям.
- О, все дуже-дуже добре! Я справді щасливий знову бути разом із хлопцями. Тривалий час я був поза футболом через травму плеча, але зараз я готовий грати на колишньому рівні.
- Із перших днів збору ти займаєшся в загальній групі на тренуваннях, але от у першому контрольному матчі проти «Зеніту» спостерігав за грою з трибун. Чому так сталось?
- Лікарі порадили мені не включатись у ігровий ритм раніше 15 лютого. Я намагаюсь слухатись їх, оскільки не хочеться отримати ще одне пошкодження. У мене було дві серйозних операції, тому краще не поспішати.
- Розкажи докладніше про операцію.
- Повторно я отримав травму, наскільки ви пам’ятаєте, у домашньому матчі проти «Шахтаря». Після цього, 15 листопада, мене прооперували в Бельгії, в доктора Мартіна – одного з кращих спортивних хірургів світу. А через кілька днів, 15 лютого, виповниться три місяці, як я не граю.
- Для тебе було розроблено спеціально програму лікування чи «Динамо» повністю довірилось французьким лікарям?
- Коли я травмував плече уперше, я залишився в Україні, у лікаря Лінько. Усе пройшло добре, але після другого пошкодження уже він сам порадив мені звернутись до лікаря Мартінса – так буде краще для мене. І всім лікувальним процесом керував саме бельгійським спеціаліст.
- Слідкував за виступом «Динамо» на Кубку Першого каналу? Сподобались матчі за участю партнерів по команді?
- Ні, на жаль, не вдалось подивитись жодного матчу «Динамо». Але я щодня телефонував гравцям і був у курсі усіх їх успіхів. Дуже радий, що новий рік удалось розпочати з перемоги на цьому турнірі. Думаю, цей успіх матиме позитивний вплив на психологічний стан хлопців перед впертої боротьбою в чемпіонаті України.
- Зовсім нещодавно твоя збірна грала на Кубку африканських націй, де несподівано програла збірній Анголи. Не виникало бажання поїхати підтримати своїх співвітчизників?
- Для мене тема збірної і Кубка африканських націй є досить болючою. Через травму я так і не зміг взяти участь у турнірі. Було надзвичайно важко спостерігати вдома по телевізору за матчами Кубка Африки, тим паче коли моя збірна програвала. Тим не менше, Сенегал – велика футбольна країна і попри цю невдачу, ми дивимось у майбутнє. У червні стартує відбірний турнір до чемпіонату світу 2010, і ми докладемо усіх зусиль, аби кваліфікуватись до фінального турніру.
- До переходу в «Динамо» у тебе були настільки серйозні травми?
- Ні, раніше такого не було. Пошкодження коліна, та й те незначне – ось і все. До «Динамо» доля мене берегла від травм. Але така участь спортсмена. Найважче – спостерігати зі сторони за грою партнерів.
- Спілкування з сім’єю вочевидь допомагало психологічно?
- Так, звичайно. Для мене дуже важливо, щоб у такі моменти поруч були мої рідні – перш за все, дружина з дитиною. Також з’являється можливість з’їздити в Сенегал, побачитись із батьками, усіма моїми братами і сестрами.
- Конкуренція на місце в центрі захисту «Динамо» зросла – Ващук, Мандзюк, також головний перевів у захист Юссуфа і Михалика. Не боїшся втратити місце в основному складі?
- Я ніколи не боявся конкуренції. Та й конкуренцією це особливо назвати не можна, адже ми захищаємо кольори однієї команди, у нас єдина мета – перемоги «Динамо». Я намагаюсь виконувати свою роботу якісно, а вже оцінювати її повинен тренер.
