Поки що взаємні очікування гравця й команди виправдовуються лише частково. Уболівальники ждуть від гри 22-річного футболіста набагато більшого. Про те, чому як для Дерліса, так і для команди не все складається так, як очікувалося, наша розмова.
- Сезон для «Динамо» складається не зовсім так, як очікувалося після двох поспіль чемпіонських титулів… У чому криється головна причина? Можна скаржитися лише на невезіння, чи є щось інше, більш суттєве?
- Улітку в складі команди відбулися зміни – зокрема, пішли Мігель та Драгович, в оренду поїхали Беланда, Теодорчик, Кравець. Деякі з них були основними в «Динамо», тому, безперечно, їхня втрата не могла не позначитися на загальнокомандній грі. Заміни їм знайти не вдалося, настав спад, але в житті команди таке буває. Потрібно перетерпіти та рухатися далі, до нових перемог.
- Порівняно з минулим роком, у тренерському штабі команди змінився асистент головного тренера: замість Рауля Ріанчо прийшов Вісенте Гомес. Які головні відмінності в роботі цих двох спеціалістів?
- Загалом, ніяких відмінностей немає, оскільки впродовж тривалого часу всі команди «Динамо», від основної – до молодіжних, із якими працював Вісенте, сповідують однаковий стиль футболу. Єдине, що відрізняє їх, – у Рауля більш жорсткий характер, він набагато емоційніший за Вісенте.
- Порівняно з минулим сезоном, який став для вас першим у «Динамо», чи відчуваєте зараз додаткову відповідальність?
- Особливого тиску не відчуваю, навпаки – є впевненість у своїх силах. Щодо відповідальності, то, думаю, усі ми відчуваємо її, адже граємо в такому великому клубі, як «Динамо», де в усіх турнірах, у яких команда бере участь, ставляться виключно найвищі завдання.
- Матчі з «Бенфікою» на груповому етапі Ліги чемпіонів стали для вас особливими, адже свого часу вам не вдалося закріпитися в цьому клубі…
- Так, дійсно, кілька років тому мені не було надано шансу проявити себе в Лісабоні та заграти в основному складі «Бенфіки». Зараз, звичайно, хотів довести своєю грою, що чогось вартий, але при цьому образи на португальців у мене немає, адже я цілком задоволений, як складається моя кар’єра після того, як залишив Лісабон.
- Утім, вас також не можна назвати ветераном, адже вам лише 22 роки. Чи можете на правах досвідченішого партнера дати пораду тому ж Циганкову, який грає, як і ви, на фланзі півзахисту?
- Якщо хтось із партнерів звернеться за порадою, я відмовляти не буду. Але насправді не відчуваю себе більш досвідченим за них. Як на мене, поради можуть давати старші футболісти, що мають за плечима неабиякий досвід виступів на найвищому рівні в чемпіонаті, єврокубках та національній збірній.
Цей та інші матеріали читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№5; 88).
Copyright © FC Dynamo Kyiv
