І це не дивно, адже завдяки старанням Фан-клубу «біло-синіх», відразу троє футболістів нашої команди в перерві між відповідальними матчами Ліги Європи та чемпіонату України зустрілися з уболівальниками!
Це: Роман Безус, Огнєн Вукоєвич та Домагой Віда. Футболісти відповіли на всі запитання своїх уболівальників і, звичайно ж, прокоментували результати жеребкування групового етапу Ліги Європи. Оскільки після заходу футболісти поспішали на тренування, зустріч тривала не більше одного тайму – 45 хвилин.
Огнєн Вукоєвич: – Дуже радий вас усіх бачити. Сподіваюся, ви всі прийдете в неділю на гру з «Дніпром». З «Актобе» ми грали без глядачів, тому нелегко було знайти мотивацію. На щастя, ми добре налаштувалися, адже розуміли, що на кону стоїть вихід до групового етапу, і нам вдалося перемогти.
Після перших вражень від результатів жеребкування керівник динамівського Фан-клубу Сергій Михайленко вручив легіонерам нашої команди подарунки від уболівальників – футболки з українським орнаментом, які хлопці відразу приміряли на себе й виглядали в них дуже гармонійно. А авторам запитань, які найбільше сподобаються футболістам, організатори пообіцяли квитки на матч «Динамо» – «Дніпро». Зазначимо, що присутні не лише питали, але й просто висловлювали свої побажання та підтримку гравцям. Зазначимо, що на зустрічі також було озвучено багато питань, які надіслали через Інтернет. А найцікавіші з них пропонуємо до вашої уваги:
- Романе, з ким із гравців «Динамо» ви найбільше спілкуєтеся поза футбольним полем?
- Спілкуюся з усіма. Можемо піти пообідати сім'ями з Андрієм Ярмоленком, у нього також нещодавно народилася дитина, й наші дружини часто спілкуються, можуть із колясками разом прогулятися. Також із Максимом Ковалем, та й з усіма хлопцями.
- Огнєне, як вам без Ліги чемпіонів? Як це позначилося на вашій зарплаті?
- Можна відразу віддавати два квитки (сміх у залі). Безумовно, «Динамо» не має залишатися без Ліги чемпіонів, я завжди це кажу. Дуже шкода, що так сталося в цьому сезоні. У нашого клубу такі досягнення та історія, що потрібно кожен рік грати в найпрестижнішому клубному турнірі. Сподіваюся, це був перший та останній раз, коли ми залишилися без Ліги чемпіонів, будемо намагатися якомога далі пройти в Лізі Європи й показати, що місце «Динамо» вище. Хочу, щоб наступного року ми з вами обговорювали жеребкування групового етапу Ліги чемпіонів.
- Чи правда, що на кожну гру вам видають нову форму, бутси, а воротарям – ще й рукавиці? І куди ви діваєте старі футболки?
Роман Безус: – Стосовно форми, це правда, футболки в нас на кожну гру нові. Якщо залишається невикористана з минулого матчу, вона переходить на наступний. Іноді нам навіть дають два комплекти: якщо дощ або бруд, у перерві можна переодягнутися в чистий комплект. А ось бутси в кожного свої, їх клуб не дає, оскільки кожен підбирає взуття для себе. А куди діваються? Повірте, замовлень дуже багато (посміхається). Деякі футболки залишаємо собі на пам'ять, іноді обмінюємося із суперниками.
- Чому після матчів футболісти не підходять до вболівальників подякувати їм за підтримку?
Р.Б.: – Після матчу з «Чорноморцем» у нас була зустріч із представниками ультрас, і вони поставили те ж саме питання. Тепер, навіть виходячи на тренування, ми аплодуємо вболівальникам, а після матчів намагаємося підходити.
- На яке місце в чемпіонаті ви розраховуєте в цьому сезоні?
Р.Б.: – Лише на найвище. Щоправда, зараз нам трохи важко, адже ми втратили багато очок на старті, й у нас велике відставання від першого місця. Але ми будемо боротися до останнього й у кожній грі демонструвати чемпіонську гру, як сказав наш президент. Тоді буде й результат.
- Як ви ставитеся до піротехніки на секторах?
О.В.: – УЄФА може оштрафувати за це під час єврокубкових матчів та навіть дискваліфікувати стадіон, тому під час міжнародних матчів краще не застосовувати фаєри, нам достатньо вашої уваги, підтримки, оплесків та пісень.
- Що для вас значит одягати футболку своєї національної збірної?
Р.Б.: – Це велика честь, до цього прагнеш, коли тільки починаєш грати у футбол надворі. Я мріяв дорости до рівня футболістів, які тоді грали в національній команді. Коли виходиш на поле, представляючи країну, дуже стараєшся й віддаєш усі сили. Коли грає гімн, приємно чути, як співає весь стадіон, коли дивишся на прапор – емоції не передати словами, просто мурахи по шкірі.
- Огнєне, чи скучили ви за «Динамо», коли були в оренді в московському «Спартаку»?
- Так, звичайно, я дивився всі ігри, стежив за результатами. Важко було дивитися на команду, я вболівав за своїх друзів. Мені було дуже шкода, що «Динамо» посіло лише третє місце. Повторюся, сподіваюся, подібне сталося востаннє.
- На цьому тижні «Динамо» та «Дніпро» грали в Лізі Європи. Як ці поєдинки позначаться на вашій очній зустрічі й як ви готуєтеся до матчу?
Р.Б.: – Як буде на полі – побачимо в неділю. Іноді краще грати через два дні на третій, ніж із тижневим перервою. Тренери будуть робити вибір між футболістами, можливі зміни у складі, як у нас, так і в них.
- Чи дотримуєтеся якихось забобонів перед іграми?
Р.Б.: – Я людина не забобонна, прикмет не дотримуюся, є певні звички, але не більше. Зазвичай футболісти не люблять розповідати про свої забобони.
Домагой Віда: Я віруюча людина, тому перед виходом на поле завжди хрещуся й молюся за здоров'я, не лише своє, а всіх партнерів, а також за те, щоб команда перемогла.
- Романе, що відчуваєте, забиваючи голи за національну збірну?
- Це особливе, ні з чим незрівнянне почуття, яке бажаю всім, хто займається футболом, відчути на собі. Емоції, справді, дуже сильні, вони переповнюють, справжній сплеск, відчуваєш велику радість.
- Огнєне, чи продовжуєте ви спілкуватися з Мілошем Нінковичем?
- Так, звичайно, він постійно згадує про вболівальників, по телефону щоразу запитує, що, як, що нового в «Динамо», цікавиться нашими справами. Наступного тижня буде матч Сербія – Хорватія, тож поїду до Белграду й обов'язково побачуся з Мілошем.
- Романе, чи спілкуєтеся ви з Денисом Гармашем, як він почувається?
- Він відновлюється після травми, все проходить за графіком. Денис приїжджає на базу, робить процедури, але перетинаємося з ним не так часто. Переважно спілкуємося по телефону. Його справді не вистачає нам, як на полі, так і поза ним. Чекаємо на його повернення.
- Романе, за які команди ви виступали в дитинстві? Чи багато забивали?
- Я грав за дитячу команду «Кременя», в якої були різні назви. Але грав увесь час у Кременчуці. Іноді вдавалося забивати багато, іноді – не дуже. Не був супербомбардиром, але на 2-3-му місцях у команді був завжди.
- Чи готові ви, в разі необхідності, встати у ворота, якщо всі заміни у команди вичерпані, а голкіпера вилучили?
Р.Б.: – Я готовий! У Полтаві в мене вже був такий досвід (посміхається), нормально було.
- Романе, як часто ви буваєте в Кременчуці?
- Я постійно сумую за рідним містом, там у мене залишилися батьки, багато друзів. Востаннє їздив під час літньої відпустки. Раніше навідувався частіше, але після народження сина, на жаль, переїзди стали більш проблематичними, тому рідше вдається вибратися. Думаю, наступного разу потраплю додому лише взимку під час відпустки.
- Чи хотілося би, щоб ваші сини або майбутні діти пішли вашими стопами й стали футболістами?
Р.Б.: – Я би хотів цього, щоб мій син не лише повторив мою долю, але став ще кращим. Буду намагатися йому підказувати. Головне – щоб син був здоровим, а якщо йому сподобається футбол, і я буду бачити в ньому потенціал, звичайно, я би хотів, щоб він став футболістом та захищав честь нашої збірної.
Д.В.: – Звичайно, мені б також хотілося б, щоб мій син займався спортом, був здоровим. Мій батько теж займався спортом, нас часто водили на матчі, ми полюбили футбол та стали футболістами. Того ж бажаю й нашим синам, нехай перевершать своїх батьків.
- Як ви проводите вільний час?
Д.В.: – Сиджу на балконі та спостерігаю за вашими дівчатами, які проходять повз, милуюся ними (сміх у залі). А коли я на тренуванні, поставив камеру, яка все записує, а я потім дивлюся.
- Чи відвідуєте ви матчі молодіжної команди «Динамо»?
Р.Б.: – На жаль, у цей час у нас заїзд на базу, тому ми не можемо бути присутніми на цих іграх.
- Домагою, який матч у вашій кар'єрі запам'ятався вам найбільше?
- На чемпіонаті Європи минулого року, незважаючи на те, що ми не дуже добре виступили, мені дуже запам'ятався матч з Іспанією.
- У цьому залі веселу атмосферу підтримує Домагой. А хто відповідає за це в роздягальні? Хто головний веселун у команді?
О.В.: – Женя Хачеріді (сміх у залі).
Д.В.: – Коли я вивчу російську мову, я буду першим (посміхається).
- Як часто ви порушуєте режим харчування? І яке ваше улюблене блюдо?
Д.В.: – Ми з Огнєном якраз були в піцерії перед нашою зустріччю. А найбільше нам подобається український борщ.
Р.Б.: – Я також люблю українську кухню, але іноді можу з'їсти суші. Найбільше подобається те, що готує моя дружина, до слова, вона добре готує фарширований перець та домашні вареники на пару.
- За яку команду ви вболівали в дитинстві, і який клуб підтримуєте зараз?
Р.Б.: – У дитинстві вболівав за «Динамо» Київ, та й зараз теж. А з європейських, років із 7-8-ми стежу за італійською «Ромою».
О.В.: – Я за мадридським «Реалом».
Д.В.: – А я все життя вболіваю за «Барселону».
- Ким би ви стали, якщо б не футбол?
Д.В.: – Я був би офіціантом (сміх у залі). Люблю доглядати та спілкуватися з людьми.
Як зазвичай, спілкування пройшло в теплій, дружній атмосфері, футболісти почувалися розкуто, багато жартували й посміхалися. А завершилося все спільним фотографуванням на пам'ять та роздачею автографів.
www.fcdynamo.kiev.ua
