- Було важко. Хоча ми два дні готувалися до цього поєдинку, дивилися, як діяли в минулому матчі... Не налаштувалися. Подумали, що 3:0 в першому матчі - це все, пройшли далі. Але найголовніше, що вирвали нічию, хоч і на останніх секундах. Я щасливий, що пройшли далі.
- Перший тайм вийшов дуже невдалим. Що трапилося?
- Якщо чесно, то не могли відчути м'яч, як потрібно діяти на полі. Але в другому таймі нам сказали перебудуватися, грати на оборону. Якщо попереду не виходить, то потрібно зіграти від оборони.
- У перерві емоції в роздягальні вирували?
- Стільці і бутси не літали, але розмова на підвищених тонах була. Це емоції, але ми зрозуміли, чого саме хотів тренер. Всі ми молодці, що впоралися в другому таймі.
- ПАОК і «Шкендія» - на різних полюсах, як мінімум на папері. А на полі?
- Теж дуже різні. Якщо проти «Шкендії» ми весь час грали з м'ячем, то ПАОК добре виходив з оборони в атаку. ПАОК сильніший за «Шкендію».
- Кінцівка вийшла надто емоційною...
- Греки провокували нас, а ми не піддавалися. А коли ми забили, то все розпочалося. Вболівальники зірвалися.
- На дорослому рівні такі емоції - норма як для вболівальників, так і для футболістів на полі. Подібних матчів, з такими пристрастями, в чемпіонаті України буває дуже мало, якщо взагалі бувають. Вдається звикнути до такого?
- Те, як місцева аудиторія так вболівала за своїх, кричала... Зрозуміло, що футболістам на полі, відчуваючи таку підтримку, хочеться грати більше, краще. Нам в цьому матчі дуже бракувало своїх уболівальників.
- З ким хотілося б зіграти на наступній стадії?
- Не знаю навіть. Будемо грати з тими, хто нам попадеться. Головне - щоб прийшли вболівальники. А з ними ми зможемо обіграти будь-якого суперника.
