Матч 1-го туру групового раунду Ліги Європи між «Фенербахче» та «Динамо» відбудеться на домашній арені «канарок» – стадіоні «Фенербахче Шюкрю Сараджоглу».
Стадіони турецьких грандів славляться особливою атмосферою на трибунах, які стають справжнім 12-м гравцем для господарів поля та випробуванням для гостей. Подивимося, чим знаменитий «Шюкрю Сараджоглу», на якому мають зіграти «біло-сині».
Історія: від Османської імперії до сучасності
«Шюкрю Сараджоглу» було відкрито у 1908 році. Він є одним із найстаріших стадіонів Туреччини. Розташований в азіатській частині Стамбула, у районі, що називається Кадикей, розташованому на північному березі Мармурового моря.
До того, як стадіон було збудовано, ця територія називалася Papazın Çayırı («поле священика»). Це поле стало першим офіційним футбольним полем у Туреччині, на ньому проводилися ігри Стамбульської футбольної ліги, заснованої у 1904 році. Для будівництва стадіону місцеві футбольні команди орендували землю у султана імперії Османа Абдул-Хаміда II за 30 османських золотих лір на рік. Загальна вартість будівництва становила 3000 османських золотих лір.
Стадіон отримав ім'я «Футбольне поле клубу Уніон» на честь футбольного клубу, який вніс найбільшу суму у його будівництво. Після першої світової війни клуб змінив назву на «Іттіхатспор», так само змінив свою назву та стадіон. Крім «Уніону» стадіон використовували «Фенербахче», «Галатасарай» та «Бешикташ». 17 січня 1909 року тут відбулося перше дербі «Фенербахче» та «Галатасарая», яке завершилося перемогою «Галатасарая» з рахунком 2:0.
Стадіон приймав усі значні футбольні матчі, що проводились у Стамбулі до 1924 року, коли втратив свою значущість у зв'язку з відкриттям нового стадіону у районі Таксім.
За час свого існування стадіон «Фенербахче» кілька разів модернізувався: масштабні реконструкції відбулися у 1929 – 1932, 1965 – 1982, 1999 – 2006 роках.
Після припинення діяльності «Іттіхатспора» у 1929 році стадіон рішенням міністра фінансів Туреччини Шюкрю Сараджоглу спочатку було передано Національному управлінню нерухомістю, а потім здано в оренду футбольному клубу «Фенербахче». Тоді відбулася перша масштабна реконструкція: зведено нові трибуни з дерев'яним верхом, бетонним дном, трибуна місткістю 2000 глядачів, потім навпроти неї побудували другу трибуну місткістю 1500 глядачів. Однак під час цієї реконструкції місця воріт було змінено, і вони стали відкритими для вітру, що часто створювало несприятливу ситуацію під час матчів.
Внаслідок пожежі 5 червня 1932 року згоріла адміністративна будівля клубу «Фенербахче». Правління країни вирішило допомогти клубу у важкі часи і стадіон було передано у власність клубу за 9000 турецьких лір, які клуб виплачував частинами. Таким чином «Фенербахче» став першим футбольним клубом у Туреччині, який обзавівся власним стадіоном. Навіть сам Ататюрк виділив 500 лір для загальної суми, необхідної для купівлі футбольного поля та його споруд, а сума, що залишилася, була отримана від першої товарної лотереї, організованої спортивним клубом «Фенербахче».
Після реконструкції стадіон «Фенербахче» став вміщувати 25 000 глядачів і став найбільшим у Туреччині, тут знову проходили усі важливі матчі у Стамбулі. Проте стадіон, який також приймав Балканські ігри 1940 року, почав втрачати своє значення після будівництва стадіону «Іненю» у 1947 році. Після цього на стадіоні стали проводитись лише регіональні матчі другорядного значення.
У січні 1965 року стадіон було практично повністю знесено та закрито на майже 18-річне будівництво, яке завершилося наприкінці 1982-го. В результаті реконструкції трибуни були залишені високими, аби зменшити вітер та збільшити їх місткість, стадіон тепер був розрахований на 32 000 глядачів.
У липні 1998 року стадіон був орендований спортивним клубом «Фенербахче» терміном на 49 років за угодою, підписаною в Анкарі між клубом та міністерством молоді та спорту. Назва стадіону, який був уже багато років відомий як стадіон «Фенербахче», набула свого нинішнього вигляду – на честь колишнього голови клубу (цю посаду він обіймав у 1934 – 1950 рр.) та 5-го прем'єр-міністра Туреччини Шюкрю Сараджоглу.
Сучасний вигляд
1999 року стартувала остання на даний момент масштабна реконструкція стадіону, що тривала до 2006 року. Реконструкція велася покроково, спочатку було розширено трибуну Migros (свої назви трибуни отримували відповідно до комерційних контрактів), потім трибуна Telsim (з 2009 року трибуна Türk Telekom). Потім настала черга трибуни Marathon і нарешті трибуни Fenerium.
Після реконструкцій усіх трибун місткість стадіону досягла 53500 місць, ремонтні роботи тривали близько 6,5 років. Нинішня заявлена на офіційному сайті клубу місткість трибун – 50 530 глядацьких місць.
Цікаво, що трибуна для ЗМІ, введена в експлуатацію разом із трибуною Fenerium, була названа Islam Çupi Press Tribune на згадку про спортивного оглядача Ісламе Чупі.
Після завершення будівництва дах на всіх трибунах закріпили спеціальними сталевими конструкціями, а колони, які завдавали незручностей у минулі роки і погіршували огляд глядачів, були повністю прибрані.
У сезоні 2006/2007 було змінено розташування гостьової трибуни. У жовтні 2006 року вперше у Туреччині на трибунах стадіону було встановлено обігрівачі.
На трибуні Marathon розташовані кафе, паби та ресторани. Сама трибуна привертає увагу своїм дизайном – мармуровою підлогою та скляними стінами. Тут розташовані роздягальні, приміщення для преси та арбітрів, 60 розкішних лож, клубний магазин та клубний музей.
Розмір футбольного поля на «Шюкрю Сараджоглу» - 105x68 метрів, тут постелений гібридний газон нового покоління. Роздягальня господарів поля має площу 427 м², гостей – 286 м², арбітрів – 100 м². Серед інших приміщень – медичний кабінет, кімната делегатів, кімната допінг-контролю, кімната прийому гостей та 4 кабінети першої медичної допомоги. На території стадіону є зона паркування на 10 автобусів та 1000 автомобілів. 68 турнікетів дозволяють за одну хвилину залишити стадіон 9552 глядачам. На стадіоні є 240 місць для акредитованих представників ЗМІ, 15 телеоператорів та письмовий прес-центр на 155 столів.
У 2015 році «Фенербахче» підписав угоду з компанією Yıldız Holding на 90 мільйонів доларів, що охоплює права на назву стадіону, рекламу та просування до кінця сезону 2024/2025 років. Після цього стадіон набув комерційної назви Ülker Stadyumu Fenerbahçe Şükrü Saracoğlu Spor Kompleksi або просто Ülker Stadium, проте, як відомо, під час матчів під егідою УЄФА комерційні назви стадіонів заборонені.
Український слід
Після численних інспекцій УЄФА стадіон отримав право прийняти останній в історії фінал Кубка УЄФА сезону 2008/2009 (з наступного сезону турнір припинив існування та був замінений на Лігу Європи). До речі, у фіналі перемогу здобув клуб з України – донецький «Шахтар» здобув свій перший в історії євротрофей, обігравши німецький «Вердер».
«Динамо» грало на цьому стадіоні тричі – у 2006-му, 2008-му та цьому році. Перші два матчі завершилися внічию – 2:2 та 0:0, у третьому основний час також завершився нічиєю 1:1, а у додатковому кияни забили переможний м'яч. При цьому всі три рази за сумою двох матчів «Динамо» перегравало «Фенербахче».
