- Зараз я дуже засмучений… Емоції настільки сильні, що хвора нога – це останнє, про що я зараз думаю.
- Це був ваш останній матч за збірну?
- Так, останній мій офіційний матч за національну команду. Я проведу ще один товариський – прощальний.
- Це Євро склалося для України не так, як вам того хотілося?
- Звичайно, напевно, вся Україна чекала від нас більшого. Хотілося вийти з групи, для цього в нас був реальний шанс. Але це футбол. Гадаю, нам не вистачило везіння, та й судді сьогодні не зарахували чисто забитий гол. Єдине, я радий за молодих хлопців, які в такому серйозному матчі добре себе проявили та зіграли просто чудово. Приємно залишати команду, розуміючи, що в неї є майбутнє.
- Чим запам’ятався перший для вас чемпіонат Європи?
- Я радий, що він у мене принаймні був. Перший матч проти шведів, який ми виграли, був для мене незабутнім. Крім того, грати вдома, відчувати колосальну підтримку, енергію на стадіонах як у Києві, так і в Донецьку… Такі речі запам’ятовуються на все життя.
- Два роки тому, коли ми не пройшли відбір до чемпіонату світу, ви були так само засмучені?
- Ні, тоді я був розчарований, тому що ми мали зіграти краще. Сьогодні ж усі хлопці віддали всі сили на полі, виклалися на 100%, їх немає в чому дорікнути.
- Які ваші плани на найближче майбутнє?
- Поїхати додому, обійняти своїх діток, поцілувати дружину та поїхати трохи відпочити.
