Задовольнятися своїм - найбільше з багатств. Стародавній афоризм Епікура як не можна краще розкриває особистість Олександра Шовковського - одного з найкращих голкіперів, які одягали будь-коли воротарський светр в київському "Динамо". Із самого раннього дитинства він зрозумів, що без жертв, без зусиль неможна жити на світі, що життя не сад, в якому ростуть тільки квіти. Піти на рішучий крок йому довелося вже в школі, коли заради того, щоб бути зарахованим у футбольний спецклас він став другорічником. Вільного часу на дитячі пустощі у нього практично не було. У той час, коли інші хлопці безцільно тинялися подвір’ям, Сашко знав свій розпорядок на тиждень вперед. Він чітко усвідомлював, що йому потрібно добре підготуватися до школи, добре виспатися, бо завтра на нього чекає тренування, причому не одне, а два. У тринадцять він на батьківські гроші купив собі справжні воротарські рукавички і, за його зізнанням, навіть спав у них! "Я їх зносив до такого стану, що це була ганчірка! Суцільна ганчірка! "
Талант і робота
Пройшовши всі стадії навчання в динамівській школі Шовковський вперше в офіційній грі встав у рамку воріт третьої за рангом команди клубу 1 серпня вже далекого 1992 року. У грі 1/64 другого розіграшу кубка України, що пройшла на київському армійському стадіоні, молодь "біло-синіх" впевнено здолала чернігівську "Десну" 2:0, а 17-річний голкіпер зберіг свої ворота "на замку". Менш вдалим для Олександра виявився дебют 4 квітня 1993 року в "Динамо-2", який припав на поразку в Алчевську від місцевої "Сталі" 3:2 у грі першої ліги чемпіонату України. До основи стрімко прогресуючий молодий голкіпер дійшов 6 березня 1994 року в домашній грі з кременчуцьким "Кременем" 1:1, ставши на той період у 19 років наймолодшим воротарем в історії київського "Динамо". У Європі бойове хрещення Шовковського сталося 10 серпня все того ж 1994 року в найважливішому виїзному матчі попереднього етапу Ліги чемпіонів проти данського "Сілкеборга" (0:0). Воротар "Динамо" повністю виправдав довіру тренера киян Йожефа Сабо, парирувавши м'яч після потужного удару Кнудсена і не давши перехитрити себе Фредриксону. Особливий внесок у становлення Шовковського вніс тодішній тренер воротарів клубу Михайло Михайлов. Найголовніше чому він навчив свого учня це роботі над помилками і кропіткій підготовці до наступної гри. За зізнанням самого Олександра, коли він прийшов у "Динамо", претендентів на місце в основі було троє - Кутепов, Мартінкенас і Ковтун. Дивився, як вони грають, вчився у них, наслідував іх. Але минув час, і він зрозумів: не треба цього робити. Набагато корисніше зосередитися на власній тренувальній роботі, вміти оцінити її. Через два роки після свого дебюту Шовковський почує слова, які повністю підтверджували правильність обраної стратегії: "Головні складові успіху в пропорційному відношенні - талант і робота. На талант дприпадає відсотків десять. Все інше - робота". Скаже їх йому, повернувшись до клубу, маестро Валерій Лобановський.
Дуелянт
Вечір 26 червня 2006 року. Кельн. Стадіон "Рейн Енергі". Німеччина. 45000 глядачів завмерли в передчутті розв'язки гри світового чемпіонату між Швейцарією та Україною, яка повинна була визначити чергового чвертьфіналіста турніру. 120 хвилин важкого поєдинку не виявили переможця. Мала відбутися серія пенальті. Напруга досягла свого апогею. Тренер жовто-синіх Олег Блохін, не витримавши колосального навантаження, пішов у підтрибунне приміщення і всі очі шанувальників нашої команди були спрямовані на нього, того , хто може зробити їх щасливими або... Пролунала трель мексиканського арбітра Беніто Арчундії і до м'яча вирушив Андрій Шевченко. Нервовий удар правою ногою і через мить швейцарський голкіпер Паскаль Цубербюллер з гордим обличчям переможця повертає футбольний снаряд рефері. Швейцарці радіють, але камера ловить воротаря нашої команди Шовковського, який впевненою ходою досяг лінії воріт, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що не все ще втрачено... Він уже проходив щось подібне вісім років тому 26 серпня 1998 року, коли в Празі на "Летне" після невдачі Шеви взяв два пенальті від гравців "Спарти" Страчени та Баранека і вивів київське "Динамо" в найбільш успішний похід за лігочемпіонським трофеєм, який був перерваний мюнхенською "Баварією" лише в кроці від фіналу. Повернемося знову до Німеччини 2006-го. Як правило, слава має властивість знаходити своїх героїв. У той вечір в Кельні Олександр не дозволить забити ані Штреллеру, ані Барнетті, ані Кабаньясу і назавжди увійде в світову історію футболу як єдиний голкіпер, який не пропустив жодного голу в післяматчевих пенальті світових першостей.
У наступні роки він ще неодноразово прийде на допомогу своїм значно більш молодим партнерам, передаючи безцінний досвід справжнього динамівського ветерана, немов даючи зрозуміти, що лише сплав таланту і важкої праці може призвести до того, що наші поразки в кінцевому підсумку стануть нашими перемогами...
В "Динамо" високо цінують внесок Олександра Шовковського в успіхи команди і вірять, що свого останнього слова № 1 ще не сказав.
