Київське «Динамо» вийшло з групи Ліги чемпіонів УЄФА вперше за 16 років, але в його складі все одно є футболіст із багатим досвідом матчів у плей-оф головного єврокубка. Олександр Шовковський дебютував у Лізі чемпіонів ще в 1994 році та взяв участь у знаменитому поході 1999-го, коли кияни ледь не вийшли до фіналу. UEFA.com поспілкувався з 41-річним кіпером про тривалий роман із «Динамо» та потенціал нинішньої команди Сергія Реброва.
Про перші кроки в «Динамо»
Мої відносини з клубом почалися у віці восьми років, коли я прийшов грати у футбол та саме до динамівської команди. Починаючи з третього класу я займався у школі «Динамо» та пройшов усі щаблі, погравши в юнацькій збірній тоді ще Радянського Союзу. Потім були юнацька команда «Динамо», дубль та, нарешті, перша команда. Вже 18 грудня 1993 року мене взяли на збори. У січні 1994 року так склалося, що тренер віддав мені перевагу, й я почав грати.
Про дебютний матч у Лізі чемпіонів проти «Спартака»
Емоції переповнювали. «Динамо» та «Спартак» були головними конкурентами в чемпіонаті Радянського Союзу, й для багатьох уболівальників ця гра була знаковою. Протистояння двох шкіл, двох грандів. Для нас було дуже важливо добре виступити в тій стартовій грі. Я її чудово пам'ятаю. Такі матчі незабутні.
До перерви ми програвали 0:2, але в підсумку нам вдалося вирвати перемогу завдяки двом голам Віктора Леоненка та м'ячу Сергія Реброва, який сьогодні є головним тренером команди. Стадіон «Олімпійський», а тоді ще «Республіканський», був переповнений. Бажаючих піти на матч було більше, ніж була здатна вмістити арена.
Про перший сезон у Лізі чемпіонів
Хвилювання та переживання були, адже це найпрестижніший турнір в Європі й точно один із найпрестижніших у світі. Я давно для себе зрозумів, що можна переживати до гри, хвилюватися за результат, але коли виходиш на поле, сенсу в цьому вже немає. Потрібно показувати той рівень, що в тебе є. Однак тоді емоції та хвилювання були, особливо в першому таймі [дебютної зустрічі], коли, зокрема, були не дуже впевнені мої дії, але потім я почувався вже нормально.
Про еволюцію у футболі
Безумовно, зросли швидкості. Культура гри воротарів сильно змінилася. Тепер це вже 11 польовий, який бере участь у розіграші м'яча, обороні, розвитку атаки. Повністю змінюється структура відносин. Команди стали тактично більш грамотно організовані. Ніщо не стоїть на місці. Тактичні напрацювання, структура гри, взаємодія між лініями – все це вийшло на більш високий рівень, і все це завдяки таким турнірам, як Ліга чемпіонів та Ліга Європи.
Про пам'ятні матчі
Є деякі матчі, що стоять одноосібно за різними критеріями. Їх можна оцінювати з точки зору командної гри, результату – вдалого й навпаки, або індивідуально моєї гри. Деякі матчі ми виграли в серії 11-метрових. Наприклад, у найбільш вдалому нашому сезоні 1998/99, коли «Динамо» вийшло до півфіналу, ми пройшли празьку «Спарту» завдяки серії пенальті, де мені вдалося відбити три 11-метрових. Запам'ятовується подія. Матчів багато, всі разом не складеш, але згадати є що.
Про команду 1999-го
У нас тоді була команда, де кожен гравець доповнював один одного, а особисті амбіції відходили на другий план. Ми розуміли завдання та знали, як його вирішити. У нас була злагоджена взаємодія між гравцями, майже до інтуїтивного рівня. Думаю, це й зумовило наш успішний виступ.
Про Реброва-тренера
Мені, як гравцю, не дуже коректно говорити про головного тренера. Можу говорити про свого партнера Сергія Реброва, з яким я грав. Це завжди був наполегливий, не дуже приємний для суперників форвард, який ніколи не поступався в єдиноборствах. Незважаючи на свій невисокий зріст, він блискуче грав і на головою. Можна згадати чвертьфінальний матч із «Реалом» у Мадриді, де він виграв верхову дуель у Фернандо Йєрро, після чого забив Андрій Шевченко. Якщо він відчує у суперника слабинку, він його розірве. Ця риса допомагає йому, його мислення, характер переможця.
Однак мистецтво гравця та мистецтво тренера відрізняються. Як гравець ти думаєш, як реалізувати закладений у ході тренувань потенціал, а як тренер маєш думати вже про всю команду. У цій якості розвивають уже інші здібності.
Про вплив Реброва на команду
Кожен тренер веде підготовку, організовує тренувальний процес. Ми приділяємо велику увагу взаємодії гравців у лініях, між ними, напрацьовуємо тактичну взаємодію. Кожен знає свої дії на полі. Команда може бути чудово готова функціонально, але не знати, як виходити з тієї чи іншої ситуації. У нас є своє обличчя, свій ігровий почерк. Завдяки Сергію Реброву кожен із нас чітко знає, що від нього вимагають та що він має показати. Зрозуміло, ми діємо ще й виходячи з того, що нам протиставляє суперник, але якість нашої гри залежить у першу чергу від нас, наскільки ми сильні розумінням футболу.
Про вихід із групи
Перед початком групового етапу мені казали, що ми потрапили до непростого квартету з чемпіоном Англії «Челсі» та регулярним учасником Ліги чемпіонів «Порту». Я же відповів, що наш головний суперник – ми самі. Тому що я бачив потенціал команди, що в ній зібрані гравці хорошого рівня, які розуміють, що від них хочуть та як це реалізувати. Можливість реалізації – це було головне питання.
Добре, що нам вдалося вийти з групи. Нам довго не вдавалося, але зараз я можу сміливо сказати, що є команда, здатна піднести сюрприз для багатьох. Я вірю в неї, у наших гравців, тому що у нас справжній колектив. Якщо нам вдасться підпорядкувати свої особисті амбіції інтересам команди, ми будемо здатні на багато чого.
Порада молодим гравцям
Не треба дивитися на суперника. Так, його потрібно вивчати, щоб знати, як він діє, але потрібно думати про власну реалізацію того, що було закладено в ході тренувального процесу. Ми все це щодня напрацьовуємо, й на полі потрібно просто вміти це реалізувати.
Про матчі з «Манчестер Сіті»
Так, нам доведеться протистояти висококваліфікованому супернику – «Манчестер Сіті», командою світових зірок. У неї свої труднощі, проблеми, своя якість, свій малюнок. Упевнений, тренерський штаб детально розбере суперника та підкаже, як вдало зіграти проти нього на футбольному полі. А там уже від кожного з нас індивідуально залежатиме, як ми зможемо реалізувати все це. Якщо вам цікава моя особиста думка, нам до снаги грати з цією командою та проходити далі.
Довідка
Найбільш вікові гравці в історії Ліги чемпіонів
Марко Баллотта («Лаціо») – 43 роки, 253 дні
Марк Шварцер («Челсі») – 41 рік, 206 днів
Олександр Шовковський («Динамо» Київ) – 40 років, 341 день
Найбільш віковий польовий гравець в історії Ліги чемпіонів
Алессандро Костакурта («Мілан») – 40 років, 213 днів
Copyright © 2016 FC Dynamo Kyiv
