- Спасибі, що в першому матчі несильно освистували, не так, як я думав. Якщо чесно, очікував, що буде набагато гірше.
Негативних коментарів я не читав, але можу уявити, що могло бути написано. У кожної людини своя думка. Якщо на все звертати увагу, можна збожеволіти. Головне, що я сам для себе вирішив, що хочу почати нову сторінку свого життя. Чудово розумів, що буде багато розмов, негативу. Але мені не 15 і не 20 років - морально був готовий до цього.
- Після одного з товариських матчів на базі «Динамо» вболівальники вам також влаштували тест на моральну стійкість?
- Так, у перерві відбулася жорстка розмова з ними. Спасибі Олександру Шовковському, який підійшов і допоміг мені перевести діалог у більш спокійне русло. Гадаю, ми одне одного почули. Прекрасно розумію фанів, але й вони повинні мене зрозуміти. Якщо є якісь питання, я ні від кого не ховаюся і завжди готовий зустрітися і поспілкуватися. Вони не хотіли, щоб «Динамо» було для мене трампліном, аби пересидіти і перейти кудись далі, вимагали повністю віддаватися на полі. Я їх запевнив, що прийшов сюди не відбувати номер, а грати у футбол.
- Коли ви вдруге повернулися до «Шахтаря», називали цю команду найкращою в Україні...
- Так, я казав, що завжди хотів повернутися до цієї команди, я до цього йшов і прагнув, мрії збуваються. На той момент так і було - «Шахтар» домінував в Україні. Останнім часом ініціативу перехопило «Динамо». Так, я виступав за «Шахтар», але це нормально.
- Уболівальники цікавляться, чи поцілуєте ви емблему «Динамо»?
- Прийде час - поцілую.
- Чому ви вирішили залишити «Шахтар» у статусі вільного агента?
- Не приховую, у мене були дуже хороші стосунки з Мірчею Луческу, він мені дуже допомагав, підтримував і довіряв. Після того, як він пішов із «Шахтаря», я для себе зрозумів, що треба щось міняти.
- Чи правда, що Ребров давно хотів вас бачити у своїй команді й контактував із вами?
- Для будь-якого футболіста найголовніше - щоб тренер на нього розраховував і бачив у своїй команді. Після того, як Сергій Станіславович сказав мені це і те, що я йому потрібен, я для себе остаточно вирішив, що хочу перейти до київського «Динамо».
- У вас три конкурента на позицію форварда - Мораес, Кравець і Теодорчик.
- Коли я вперше перейшов до «Шахтаря», там було стільки ж нападників, якщо не більше. Я не боюся конкуренції, для мене це навіть добре. Завжди вважав, що за її наявності футболіст лише додає.
- Чому обрали для себе сьомий номер?
- Мені показали вільні, серед них була і «сімка». Я чудово розумів, хто під нею грав раніше - не лише Шевченко, а й багато інших відомих футболістів. Припускав, що багато будуть говорити на цю тему.
