На fcdynamo.com ‒ хронологія золотих динамівських сезонів.
Друге поспіль чемпіонство Михайличенка, яскравий дебют Верпаковскіса та Клебера, перший гол Мілевського, Алієв – найкращий гравець Першої ліги, прем’єрний Суперкубок України – в «Динамо». Про все це – в розповіді про золотий сезон 2003/04 в історії київського «Динамо».
Герб прикрашений заслуженою зіркою
Від 2003 року герб «Динамо» прикрашений заслуженою зіркою – так було вирішено віддати належне 10 чемпіонствам команди в новітній історії. Уже з зіркою на гербі команда вийшла на шлях до 11-го титулу в чемпіонатах України. Що очікування саме такі, підтверджувала селекція та трансферна робота.
Перші хороші новини прибули вже на святкуванні 10-го чемпіонства в Палаці «Україна» ‒ Олексій Михайличенко здобув звання «Заслуженого тренера України», плеймейкер команди Валентин Белькевич пролонгував свій контракт ще на три роки. На зборах у Ялті кияни почали з поразки 1:2 від «Іллічівця», коли на гол Хацкевича відповіли від суперників Бабич із Ониськом. Тим не менш, всі поставлені завдання команда виконала. Один за іншим, почали з’являтися новачки – що важливо, в тому числі із внутрішнього чемпіонату.
24-річний захисник «Фламенго» Алессандро Морі був покликаний закрити позицію на правому фланзі. 24-річний півзахисник Денис Онищенко повернувся із «Хапоеля» (Тель-Авів, Ізраїль), а от 20-річний Олег Гусєв – нападник, який ще недавно грав у Другій лізі – добре розкрився в столичному «Арсеналі» й продовжив свій стрімкий прогрес у складі «Динамо». 18-річний півзахисник Юссуф Атанда Аїла перейшов із нігерійського «Юніон Банку», спершу отримуючи ігрову практику суто в «Динамо-2». Там же, в Першій лізі, дебютував найдорожчий новачок «Динамо» тих років – 21-річний аргентинець Роберто Нанні прибув із «Велес Сарсфілд» і, як пізнє придбання, поєднував виступи в Лізі чемпіонів із резервним складом, забиваючи в Бородянці та на клубній базі на Конча-Заспі.
Щодо втрат, то влітку вони стосувалися, в основному, тільки гравців в орендах. Успіхом стало прощання з Леандро Машаду – після оренди в португальській «Санта-Кларі» він був проданий у мексиканський клуб «Кверетаро». Брати Маковські побували в мінському «Динамо» та іншому білоруському клубі – «Торпедо-СКА».
«У тренувальному процесі й у перших іграх чемпіонату України Гусєв демонструє величезне бажання гради й доводити свої претензії на місце в основі. Що він має потенціал, було видно ще в іграх за «Арсенал». Завдання наших тренерів – цей потенціал розвинути, зробити з Олега гравця міжнародного класу. Для цього в нього є всі дані». Ігор Суркіс, інтерв’ю телепрограмі «Проект F», літо 2003 року.
Льєдсон реалізувався не в Києві, а в «Спортінгу»
А от ще кількох гравців з «Динамо» пов’язували, більшою мірою, чутки. Не перейшли в команду грузинський воротар Григорій Ломая («Локомотив» Тбілісі), півзахисники ‒ уругваєць Марсело Соса («Данубіо»), поляк Павел Бугало («Гурник»), бразилець Денніс Пена Ламего («Парана»), а також австрійський форвард Роланд Лінц («Аустрія»). Австрієць навіть взяв участь у контрольних матчах, але не переконав керівництво клубу, що він кращий за наявних гравців атаки. Найбільшою ж втратою став 25-річний бразилець Льєдсон. Форвард «Корінтіанс» всерйоз розглядав варіант з «Динамо», проте віддав перевагу Португалії – більш південній, із знайомою мовою, зручнішій для адаптації з-за океану. Як і Айєгбені, який був у полі зору київського клубу кількома роками раніше, Льєдсон стане помітною фігурою в континентальному футболі. Навіть виступить у складі збірної Португалії на чемпіонаті світу в ПАР-2010.
«Коли Льєдсон прибув для підписання угоди, його агенти повідомили, що він хоче повернутися до Бразилії, щоб усе зважити та порадитися з родиною. Я намагався пояснити, що подібного ми не можемо собі дозволити, адже триває підготовка до Ліги чемпіонів, у розпалі чемпіонат, а за ті гроші, які ми за нього пропонуємо, за ту зарплату, яку я готовий йому виплачувати, він повинен залишитися. Однак бразильці наполягали. Я зрозумів, що цей футболіст ніколи не адаптується в «Динамо». Вже через десять хвилин відмовився від укладання угоди з Льєдсоном, адже важливо придбати не лише хорошого футболіста, а й людину». Ігор Суркіс, інтерв’ю телепрограмі «Проект F», літо 2003 року.
Шість голів на старті сезону
«Динамо» почало новий чемпіонат перемогою 5:1 над «Волинню». Причому, забивали тільки динамівці – «гол престижу» від лучан, які з 10-ї хвилини грали в меншості після вилучення Сіанкама, записав у свій пасив Гавранчич. Його автогол не мав фатального впливу на гру – голи Хацкевича, Несмачного, Шацьких і дубль Белькевича забезпечили підопічним Михайличенка яскравий старт.
Втім, яскраве враження від матчу з «хрестоносцями» нівелював непростий виїзд в Одесу. 21 тисяча вболівальників побачила перемогу «Чорноморця» ‒ після кутового майбутнього служителя церкви Кирлика невдало зіграв Рева, так що екс-динамівець Косирін забив переможний м’яч на 59-й хвилині. «Приємно чути таку схвальну оцінку від колеги з команди-суперниці, хоча я уявляю, що в нього коїться на душі. Ми хотіли протиставити динамівцям в’язку гру з боротьбою на кожній ділянці поля, і значною мірою нам це вдалося. Однією зі складових сьогоднішнього успіху стала відчайдушна підтримка наших уболівальників, тому що футболісти за таких обставин не могли не викладатися сповна», ‒ резюмував після гри Семен Альтман.
Слідом – ще одна невдача. При травмах Шовковського, Федорова та Белькевича вже на 10-й хвилині матчу з київським «Арсеналом» тяжко травмувався Дмитрулін. «Динамо» виграло – 3:0, а Гусєв, який замінив якраз Юрія, записав на свій актив гол і асист. А слідом «Кривбас» довго тримався в матчі з киянами, але Горяїнов, який багато виручав господарів, оступився і Белькевич на 66-й хвилині відкрив рахунок. У п’ятому турі – ще серйозніше випробування. В домашньому матчі з «Дніпром» пропустили першими (невдовзі після перерви забив Ротань), але підопічні Кучеревського не справилися з легіоном киян. У дебютному матчі вже через чотири хвилини зрівняв рахунок Алессандро, а в компенсований час Шацьких заробив пенальті під гол Гавранчича. 2:1 – важлива вольова перемога.
А от запорізький «Металург» під керівництвом Михайла Фоменка зміг відібрати очки в киян – на голи Гіоане та Гусєва відповідали Пестряков і Невмивака, завдяки чому господарі здобули вольову нічию 2:2. Далі були впевнені домашні перемоги над новачками Вищої ліги ‒ розгром «Борисфена» (3:0) та простіший виграш у «Зірки» (2:0). Особливо ж ‒ видовищна перемога над «Карпатами» (4:3 на стадіоні «Україна»). Не стільки за якістю гри, як за видовищністю це був один із найкращих матчів Вищої ліги за звітне десятиліття.
В цілому ж, «Динамо» вкотилося в гру й на внутрішній арені не програвало від одеського виїзду на початку літа і аж до весни.
Чергова «євроліга» та Краньчар, який відклав перехід на дев’ять років
Все на внутрішній арені проходило на тлі успіхів у єврокубках, де «Динамо» (Київ) пройшло «Динамо» (Загреб) і, обігравши хорватів, всьоме поспіль пробившись у груповий етап Ліги чемпіонів. У якості «сувеніра» з загребського клубу намагалися запросити талановитого півзахисника Ніко Краньчара, проте, на жаль, юніор вибрав інший шлях. Перебравшись у «Хайдук», він з часом зробив хорошу кар’єру в АПЛ («Портсмут», «Тоттенхем»), а в Київ потрапив не 19-річним, а через дев’ять років. І, на жаль, під кінець міжнародної кар’єри вже мало чим допоміг «Динамо».
Тим часом, якраз під євро-арену, технічний спонсор «Динамо» підготував оригінальний подарунок – як аллаверди блискучому сезону 1961 року, на білих футболках киян з’явилася діагональна синя смуга. Вже в цій формі динамівці розгромили «Оболонь» (4:0 в номінально виїзному матчі на НСК «Олімпійський»), а 5 жовтня зіграли внічию з «Шахтарем». На ранній гол Тимощука відповів Рінкон. Догравали господарі-кияни в меншості після вилучення Несмачного, і, попри стійку від Гіоане, не призначений пенальті та негативну оцінку арбітра та його другого асистента, матч завершився внічию 1:1. Так на той момент лідер зберіг 5-очковий відрив від «Динамо».
Коли ж стало ясно, що в групі з «Арсеналом», «Інтером» і сьомінським «Локомотивом» київська команда посіла останнє місце в своїй групі в Лізі чемпіонів, на залишок сезону внутрішня арена залишилася головним плацдармом для підопічних Михайличенка. І якщо в кубку вони сенсаційно вилетіли від «Дніпра» за крок до фіналу по пенальті, то в чемпіонаті зробили все, щоб нівелювати осінню перевагу «Шахтаря».
Далі була ціла низка переконливих перемог – 2:0 над «Іллічівцем», 3:0 в гостях у донецького «Металурга», вольові 2:1 над «Ворсклою», а єдиною осічкою стала нічия 0:0 в Сімферополі. Досвідчений Анатолій Заяєв зумів вдало вибудувати гру «Таврії», а азербайджанський воротар Хасанзаде не раз виручав після ударів Мелащенка, Белькевича, Рінкона та дебютанта гостей Огненовича із китайського «Далянь Сіде» (колись югославський півзахисник подавав надії в самому «Реалі»). Коли ж Хасанзаде нервував і помилявся (особливо на старті матчу), його підстраховував надійний капітан господарів Чижевський – рекордсмен українського футболу проводив матч №299 у Вищій лізі й на цьому не зупинився.
У підсумку на проміжному етапі «Шахтар» став «зимовим чемпіоном» з 3-очковою перевагою над «динамо» та 9-очковою – над «Дніпром». У киян же вималювалася серйозна проблема з форвардами. Лідирував у чемпіонаті з 9 голами екс-киянин Деметрадзе із донецького «Металурга», далі – інші колишні динамівці, Венглинський із «Дніпра», Косирін із «Чорноморця», Мізін із «Карпат», навіть Ідахор із «Ворскли». А от у киян Шацьких (8 голів) часто був відсутнім через тривалі переїзди в збірну, Мелащенко розгубив результативну форму дворічної давнини, Мілевський ще тільки підходив до першої команди. Взимку напрошувалося серйозне посилення…
Дострокове завершення кар’єри Косовського та новачки з прицілом на чемпіонат Європи
В середині жовтня стало відомо, що 30-річний Косовський так і не оговтався від серії важких травм і прийняв непросте рішення завершити кар’єру футболіста. Майже два роки Віталій залишався поза грою і так і не зміг відновитися до кінця, тож вирішив оголосити про відставку. Але не з футболу – клуб запропонував Косовському роботу, і недавній яскравий лівий півзахисник «Динамо» та збірної України приступив до виконання обов’язків селекціонера під керівництвом Йожефа Сабо.
Динамівські шукачі талантів взимку привезли цілу низку новачків. І пішли чутки – вони «сватали» в «Динамо» форварда російського «Спартака» Павла Погребняка, парагвайського нападника Дерліса Флорентіна з аргентинського клубу «Хімнасія і Есгріма», болгарського захисника Кирила Котєва із пловдивського «Локомотива», грузинського півзахисника Ладо Бурдулі з тбіліського «Динамо». Найкрутішою ж чуткою був 25-річний югослав Даніель Любоя, проте він із «Страсбурга» очікувано захотів перейти в «Парі-Сен-Жермен». А було б, безперечно, цікаво.
Натомість, випав із складу «Динамо» недавній провідний плеймейкер Флорін Чернат. Навколо румуна ходили чутки про «Андерлехт», «Брюгге», «Стандард», «Фенербахче» і навіть «Парму». Це вже пізніше, через кілька років, Черната візьме в оренду й пізніше підпише на постійній основі «Хайдук».
Іменами, які рекомендувалося запам’ятати динамівським вболівальникам стали шестеро новачків за час зимової перерви. Всі вони прийшли в атаку та півзахист. 21-річний фланговий захисник Аліко Амісулашвілі із тбіліського «Динамо», 22-річний центрхав Руслан Бідненко – з «Борисфена», 19-річний лівий хав Едгарас Чеснаускіс із литовського «Каунаса» та троє форвардів ‒ 24-річний Маріс Верпаковскіс із латвійського «Сконто», 20-річний Сяргєй Карніленка з мінського «Динамо» та 20-річний Клебер із бразильського «Сан-Паулу».
Тодішня преса вартість Клебера оцінювала в 2,5 млн. доларів США, Верпаковскіса, який щойно допоміг збірній Латвії вперше кваліфікуватися на фінальний турнір чемпіонату Європи, ‒ в 2,2 млн, Корніленка – в 1,65, а Бідненка з Амісулашвілі – в приблизно 700-800 тисяч. Напарник Луїса Фабіано, свіжеспечений чемпіон світу серед молоді Клебер, прибув у «Динамо» безпосередньо з переможного турніру, який проходив в ОАЕ.
Золоті медалі – на фінішній прямій
Зимову підготовку «Динамо» проводило в кілька етапів, зігравши низку спарингів в Італії, Іспанії, Німеччині. Зокрема, кияни обіграли «Салернітану», «Штутгарт» і «Мюнхен-1860» (останній матч проходив на легендарному «Олімпіаштадіоні»), дійшли до чвертьфіналу Кубка співдружності (мінімальна поразка від «Шерифа» експериментального складу) та до півфіналу – на La-Manga Cup в Іспанії. Серед суперників на зборах були команди вищих дивізіонів України, Німеччини, Південної Кореї, США, Норвегії та багатьох інших країн. Яскравою нічиєю 1:1 завершився спаринг із «Хоффенхаймом» ‒ до загального успіху німецької сенсації в Бундеслізі лишалося всього кілька років…
Тим не менш, весняна частина сезону почалася для киян із того ж результату, яким закривалася осіння – 0:0 з «Таврією». Після напруженого матчу в столиці Заяєв знову був щасливим: «Я день і ніч створював цю команду і те, що вдалося, ви мали змогу нині бачити». Легендарний фахівець сяяв, немов підліток. Після цього «Динамо» взяло крейсерську ходу й виграло сім матчів поспіль. Тим не менш, «Шахтар» теж втрачав очки – коли в квітні «гірники» програли в Кривому Розі після голу Салаховича, за підсумками 19 туру кияни вперше з осені очолили таблицю.
Серед цих виграшів був і один із найкращих матчів команди за ті роки – перемога 4:2 в Донецьку на РСК «Олімпійський». При яскравій грі на зустрічних курсах технічні Рінкон і Верпаковскіс забезпечили команді перевагу ще в першому таймі. Навіть коли суперники відігралися, добре використавши період до та відразу після перерви, «Динамо» не втрачало своєї впевненості. Чіткий удар Леко та вдалий вихід на заміну Черната, який відзначився голом хвилин за п’ять після появи на полі, довели гру до важливої перемоги. Кияни забили чотири м’ячі з чотирьох ударів у площину воріт Плетикоси, тоді як Шовковський пропустив два м’ячі з шести влучних ударів «гірників».
Пізніше «Шахтар» оступився і в столиці, втративши очки про 0 ударів у площину власних воріт. «Арсенал» під керівництвом Грозного перекрив форвардів донеччан, і Бернд Шустер не зміг переломити цю гру. В той же час, «Динамо» таких «чемпіонських» матчів видало немало – коли треба було переважати, тиснути, змінювати щось у своїй грі прямо під час матчу. Було тільки два винятки у впевненій ході підопічних Михайличенка – матч 8 травня 2004 року в Борисполі, на заповненому вщерть стадіоні «Колос». Новачок Вищої ліги «Борисфен» обіграв киян 2:0 – обидва м’ячі забив 35-річний екс-півзахисник «Динамо» Юрій Максимов, який повернувся на батьківщину після яскравих виступів у Німеччині. А через два тижні на «Метеорі» автогол Федорова приніс перемогу «Дніпру».
Втім, загалом очок «Динамо» втрачало мало – натомість по шість м’ячів відвантажило «Кривбасу» та «Арсеналу», чотири – «Чорноморцю», від якого зазнало першої поразки в першому колі, а в Луцьку голи Черната та Гусина залишили чемпіонське звання в «Динамо». Маючи три очка перерви, кияни закрили питання золотих медалей перемогою над «Волинню» в заключному турі. Також навесні виграли другий поспіль Меморіал Лобановського (4:0 в фіналі з «Шерифом»), а влітку виграли прем’єрний розіграш Суперкубка України, здолавши володаря Кубка України – «Шахтар» ‒ по пенальті. Це було вже після Євро-2004, де наш клуб представляли Єрко Леко, Георгі Пеєв і Маріс Верпаковскіс.
«Коли я вчився водити машину, мені говорили, що, як правило, водії потрапляють в аварію на другий рік водіння. Усі запитували, чому саме на другий? Тому, що в перший рік усі їздять за правилами, вважають себе учнями та роблять все дуже акуратно. Після року водіння кожен вважає себе асом. Іде переоцінка своїх можливостей, і трапляються неприємності. Тому я нормально намагаюся оцінити зроблене, аналізую та роблю висновки». Олексій Михайличенко, інтерв’ю зими 2003 року.
Підсумкова таблиця Вищої ліги 2003/04
«Динамо» (Київ) ‒ чемпіон України 2003/04
Головний тренер: Олексій Михайличенко.
Начальник команди: Олег Базилевич. Тренери: Анатолій Дем’яненко, Валерій Зуєв, Олег Кузнєцов, Михайло Михайлов.
32 гравці:
Воротарі: Олександр Шовковський (19 матчів, 15 пропущених), Віталій Рева (11 матчів, 5 пропущених).
Захисники: Горан Гавранчич (28 матчів, 6 голів), Бадр Ель-Каддурі (19 матчів, 1 гол), Сергій Федоров (18 матчів, 1 гол), Андрій Несмачний (15 матчів, 1 гол), Юрій Дмитрулін (14 матчів), Горан Саблич (9 матчів, 1 гол), Олександр Яценко (8 матчів), Алессандро (4 матчі, 1 гол), Олександр Головко (2 матчі).
Півзахисники: Діого Рінкон (29 матчів, 5 голів), Тіберіу Гіоане (27 матчів, 4 голи), Олег Гусєв (27 матчів, 7 голів), Валентин Белькевич (26 матчів, 9 голів), Єрко Леко (22 матчі, 3 голи), Флорін Чернат (17 матчів, 4 голи), Андрій Гусин (12 матчів, 2 голи), Олександр Хацкевич (11 матчів, 1 гол), Георгій Пєєв (10 матчів), Денис Онищенко (9 матчів, 2 голи), Руслан Бідненко (9 матчів), Олександр Алієв і Періца Огнєнович (2 матчі), Едгарас Чеснаускіс і Юссуф Атанда (по 1 матчу).
Нападники: Максим Шацьких (21 матч, 10 голів), Маріс Верпаковскіс (11 матчів, 5 голів), Сергій Корніленко (9 матчів, 2 голи), Олександр Мелащенко (9 матчів), Артем Мілевський (8 матчів, 1 гол), Клебер (5 матчів, 1 гол).
