Українці, українки!
Наші захисники й захисниці!
Я не втомлююся повторювати ці слова, звертаючись до всіх – усіх, хто захищає державу. Сьогодні ці слова звучать особливо. У Міжнародний день медичної сестри. Професійне свято десятків тисяч українок, а також і українців – медичних братів, які роблять одну з найголовніших справ для перемоги – рятують життя наших воїнів, наших цивільних людей.
Мав честь сьогодні вручити державні нагороди й відзнаки представницям цієї професії. Тим, хто під ворожими обстрілами та в час окупації не припиняли працювати й рятувати людей.
Тетяні Тарасенко, Аллі Чернець та Людмилі Гусак із Сумської області. Вірі Целик, Оксані Уманець та Ірині Вернигорі з Чернігова. Оксані Баландіній з Луганської області. Світлані Клименко та Марії Адаменко з Київщини. Наталії Абашник із Харкова.
Від усього серця я дякую всім медичним сестричкам, усім медичним працівникам і працівницям, які щодня й щоночі допомагають українцям боротися. І я закликаю сьогодні всіх, хто ще не встиг подякувати їм: зробіть це. І вісім років війни на Донбасі, і два роки пандемії, і третій місяць повномасштабної війни та й усе своє професійне життя вони присвячують вам, нам, всім – суспільству. Тому, щоб Україна жила.
