Українці! Українки!
Сильний народе незламної країни!
Минув іще один день нашої оборони. Ще один день із багатьох, які поступово, тяжко, але неухильно наближають нас до миру. До миру, який ніхто нам не подарує. Маємо усвідомлювати це дуже чітко з вами. Бо немає у світі таких суб'єктів, які здатні зупиняти війни й дарувати мир.
Глобальна архітектура безпеки виявилась неспроможною. Мир для нас не буде і наслідком якихось рішень ворога десь у Москві. Не треба плекати порожніх надій, що вони просто підуть із нашої землі. Ми можемо тільки вибороти мир. Можемо здобути його в тяжких боях і паралельно – на перемовинах, і паралельно – у щоденній енергійній праці.
Тому кожен і кожна з нас мають продовжувати робити все, що можуть. На всіх напрямках. Для підтримки наших Збройних Сил. Для збереження й розвитку економічної активності в Україні – настільки, наскільки це зараз можливо.
Для підтримки всіх наших громадян... Де б вони не були, ким би вони не були.
І в мирний час так було, що тепле слово підтримує життєві сили. А у воєнний час це ще вагоміше. Коли ми можемо навіть не знати, що переживає людина. Яку втрату. Якої допомоги потребує. Але можемо побачити, що людині треба допомогти. Треба підтримати. Треба принаймні почути її. Треба сказати декілька теплих слів. Треба зробити щось, що підтримає її життя. Це треба робити. Треба бути уважним до кожного й кожної, хто поруч із вами!
