Із шести років почав займатися футболом, спочатку просто в своє задоволення тренувався та грав за свою школу, а за кілька місяців батьки відвели його до футбольної секції, яка працювала при спортивній міській школі.
Не дивно, що свої перші кроки у футболі Полегенько робив у чернігівській «Юності», де під керівництвом свого першого дитячого тренера Олександра Олександровича Устенка отримував дуже важливі уроки футбольної гри.
Матч, який змінив долю
Одного разу влітку 2006-го року, коли Павлу було 11 років, він разом зі своєю командою «Юність» приїхав до Києва зіграти плановий матч проти одноліток із «Динамо», який проходив у манежі тренувальної бази в Кончі-Заспі. «У цій грі я зіграв непогано, і отримав запрошення пройти збори з «Динамо», напевно, сподобався, й мене залишили», – згадує півзахисник.
У «Динамо» першими тренерами Полегенька стали Олександр Олександрович Шпаков та Олексій Євгенович Дроценко. Саме вони допомогли новачку адаптуватися в Києві й багато чому навчили. Результат їхніх старань не змусив на себе довго чекати. У наступні роки їхній підопічний разом із командою тричі виграв чемпіонат України в ДЮФЛ, неодноразово перемагав у чемпіонатах Києва та Кубку міста, а також ставав переможцем багатьох міжнародних дитячо-юнацьких турнірів.
На перших ролях у U-19
Після випуску з Академії влітку 2012-го року Полегенько, так само як й інші найбільш здібні та перспективні хлопці, опинився в команді Валентина Белькевича, яка готувалася до старту першої історичної першості України U-19. Тут він вийшов на перші ролі, провівши в сезоні 2012/2013 26 матчів із 28-ти та забивши в них сім м'ячів, а команда впевнено стала чемпіоном ще за тур до завершення змагань. Більше того, певний час динамівець міг претендувати на звання найкращого бомбардира. Але Павло не женеться за особистими досягненнями: «Я граю не для себе, а, перш за все, для команди. Окрім забитих м'ячів я також віддав доволі багато гольових передач. Гол та результативний пас для мене практично рівнозначні поняття».
Зігравши лише чотири матчі за U-19, 17-го серпня 2012-го року футболіст дебютував і в молодіжній першості, вийшовши на заміну на 66-й хвилині виїзного поєдинку з полтавською «Ворсклою». «Відразу відчув, що в молодіжному чемпіонаті зовсім інший рівень гри, потрібно набагато більше бігати, працювати, тим паче, що проти нас грали футболісти на два-три роки старші. Але одночасно приємно грати з хлопцями, які в дублі давно. Коли виходив на заміну, відчував невеликий мандраж, але після того, як влився у гру, все стало на свої місця».
До молодіжки з капітанською пов'язкою
Як і більшість хлопців у дитинстві, Павло хотів забивати голи, але потім тренери побачили в ньому задатки півзахисника й навіть гравця оборони: «Із дитинства я грав чистим нападником. Коли перейшов до «Динамо», також спочатку діяв попереду, а потім тренери вирішили перемістити мене на позицію правого півзахисника, так я там і залишився до цих пір. Хоча в збірній України граю як правий захисник».
Із нового сезону, коли динамівський дубль очолив Валентин Белькевич, Полегенько отримав ще більшу довіру від свого тренера та партнерів по команді, ставши капітаном «Динамо» U-21.
- Свого часу я поставив перед собою мету потрапити та закріпитися в молодіжному складі, для цього потрібно було багато працювати, й усе склалося якнайкраще. А найголовніша мета в кожного з нас – потрапити до основного складу «Динамо». Гадаю, якщо сильно цього хотіти та працювати, не покладаючи рук, то все можливо.
© www.fcdynamo.kiev.ua