- Звичайно, мені дуже прикро. Тільки-но зіграв за дубль першу гру. Зіграв упевнено, ми виграли з рахунком 3:0. Я чекав на цей шанс, і так несподівано все сталося... Але нічого, це життя. Гадаю, в мене ще все попереду. Кожен день роблю процедури, й навіть сам втираю мазі, щоб скоріше зійшла пухлина.
- Розкажи, за яких обставин ти травмувався?
- Було звичайне тренування, й нічого складного я не робив. В одному з епізодів накривав м'яча, й рукавичка застрягла в траві. І я всім тілом упав на руку, а встати вже не зміг.
- Що тобі радять у даній ситуації тренери по роботі з воротарями?
- Радять не поспішати, робити все відповідно до плану, щоб відновитися й морально бути готовим. Не опускати руки, а дотримуватися курсу лікування. Всі вірять та сподіваються на швидке одужання й повернення на поле.
- Це твоя перша серйозна травма в кар'єрі?
- Ні, коли я лише переїхав до Києва, у 15 років мені робили дві операції. Тоді я вже навіть шкодував, що сюди приїхав. Але залікував ту травму, згодом усе було добре, і тепер я щасливий, що я тут.
© www.fcdynamo.kiev.ua